Для Вас, батьки

Адаптація першокласників до школи Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція дитини: був дитиною, тепер став школярем; змінюється соціальний інститут навчання і виховання; навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов’язки дитини, її зв’язки з навколишнім середовищем. До 6-ти років підвищується рухливість нервових процесів, спостерігається більша, ніж у дошкільників, рівновага процесів збудження і гальмування. Але процеси збудження все ще переважають над процесами гальмування, що визначає такі характерні особливості першокласників, як непосидючість,  підвищена активність, сильна емоційна збудливість. В 6-ти річному віці дозрівання великих м’язів випереджає розвиток дрібних, і тому дітям легше виконувати порівняно сильні, розмашисті рухи, ніж ті , які вимагають великої точності. Діти швидко втомлюються при виконанні дрібних рухів (письма).  Збільшення фізичної витривалості, підвищення працездатності, порівняно з дошкільним віком, носять відносний характер, і в цілому у більшості дітей спостерігається швидка втомлюваність, викликана ще і додатковим, не властивим для даного віку, шкільними навантаженнями (доводиться багато сидіти при життєвій потребі в русі). Психологічно готовою до навчання дитина вважається тоді, коли: здатна розуміти вимоги вчителя і свідомо виконувати їх; проявляє інтерес при виконанні завдань; має достатній словниковий запас, наявність фонематичного слуху, достатній розвиток дрібної моторики; якість знань, що має дитина, ступінь їх усвідомленості, чіткість уявлень, можливість використання раніше набутого досвіду легко застосовується; здатна зосередитись і тривалий час утримувати увагу; здатна діяти організовано; йде до школи з бажанням вчитися! Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; добре засвоює програмовий матеріал, розв’язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус. Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом з тим потребуй контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма. Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров’я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується и нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. Перебіг процесу адаптації залежить від багатьох факторів: стану здоров’я дитини; підготовленості дитини до школи; позитивної думки першокласника про вчителя; співпраці батьків з вчителями; вміння подолати труднощі; сімейної ситуації. Консультація для батьків   ДІТИ КЕРУЮТЬ СВІТОМ – ТЕСТ ПРО ПРАВА ДИТИНИ Лише у ХХ столітті людство усвідомило, що діти потребують особливої турботи та захисту, адже часто не можуть захистити себе самостійно. З 1924 року, коли було прийнято Женевську Декларацію прав дитини, дитячі права лишаються у фокусі уваги багатьох країн. У 1989 Організація Об'єднаних Націй ухвалила Конвенцію про права дитини, яку ще називають світовою конституцією для дітей. Станом на сьогодні Конвенцію підписали 193 країни. Україна – одна з них, а отже українські діти можуть розраховувати на захист та всіляку підтримку з боку держави. У Конвенції є 54 статті. Кожна з них присвячена певному праву дитини. Наприклад, це право на благополучне життя, освіту, родину, право на приватність, на вільне вираження думок чи на лікування. Усі дитячі права засновані кількох простих, але важливих принципах. По-перше, всі діти мають рівні права, незалежно від того, якої вони національності, скільки їм років, якого кольору їхнє волосся чи яку музику слухають. По-друге, інтереси дитини повинні бути завжди на першому місці в усіх діях чи рішеннях щодо неї – до думки дитини потрібно дослухатися і давати їй можливість вільно висловлювати свою позицію. По-третє, кожна дитина повинна бути забезпечена усім, що потрібно їй для щасливого життя – мати житло та сім'ю, вчитися у школі, їсти, мати час на ігри та дозвілля. Поради батькам молодших   школярів

1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення. 2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині , що вона гірша за інших 3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які запитання, займатися з нею тим, що їй подобається, заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове. Потрібно уникати стереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість дитини. 4. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною. 5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми  однолітками, але і з дорослими. 6. Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком. 7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини. 8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно. 9. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму. Уникайте негативних оцінок дитини, порівнювати  результати  роботи  дитини   можна  тільки  з  її  власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей. 10. Не смикати її щохвилини, не говорити їй про недоліки, не пригнічуйте ініціативи дитини. 11. Не домагайтеся успіху силою. Примус - найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї руйнує особистість дитини. Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей! Уникайте прямого тиску на дитину. 13. Визнайте право дитини на помилку. 14. Думайте про дитячий „банк” щасливих спогадів. 15. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі. 16. І взагалі, хоч інколи  ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати. 17. Твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху. 18. Знайдіть золоту середину між періодичними перебуванням малюка наодинці з собою і спілкуванням з дорослими.